Мотоцикл BAJAJ AVENGER 220

Що це за звір

Фраза «індійський мотоцикл» для багатьох досі звучить дикувато та не викликає довіри. Нумо спочатку розберемося з цим феноменом, а вже потім подовжуємо про сам апарат.

Отже, компанія Bajaj — не тільки одна з найбільших в Індії, але й входить до п'ятірки (!) найбільших виробників мотоциклів у світі! На чотирьох заводах компанії випускається приблизно півтора мільйона одиниць мототехніки на рік. З чотирьох конвеєрів заводу в Пуні сходить понад тисячу мотоциклів на день. За два дні завод виробляє мотоциклів більше, ніж у нашій країні купують за рік! І це далеко не тільки ті самі «баджаджі», але ще й уся малокубатурна лінійка КТМ — Duke та RC від 125 до 390 «кубів». Ви думали, що у вас австрійський КТМ? Ха! Мотоцикл, про який піде мова нижче, і той самий «рудий» австріяк збираються на одній і тій самій конвеєрній лінії одними й тими ж руками! Ну, а крім цього, на заводі в Пуні виробляють ще й мотоцикли Kawasaki, призначені для внутрішнього ринку. Так що з якістю виготовлення, збирання та всього іншого тут повний порядок — не гірше, ніж у більш «розрекламованих» індустріальних країнах.Завод компанії Bajaj

До речі, про Kawasaki — саме з нього й почнеться наша історія. Як відомо, стиль мотоциклів із великою кількістю хрому, довгими вилками, рогатими кермом і товстими задніми колесами придумали американські ветерани після другої світової. З поправкою на американські особливості — дешевий бензин, величезний кілометрж прямих і просторих доріг і любов до всього величезного. Так з'явилися кастоми та круїзери Harley-Davidson та Indian.

Трохи пізніше, оправлений від шоку війни, і Японія почала підіймати свою індустрію методом акуратного копіювання всього «ручного» у світовій практиці з подальшим переначиванням на свій лад. Зрозуміло, американські мотоцикли в цю категорію потрапили. Ось тільки мотори «за півтора літра» економним японським не особливо сподобалися, та й взагалі інший національний колорит поступово привів до того, що в Японії фактично реалізувався «придуманий заново» круїзер.

Наші теж намагалися винайти «куїзер», але далі пари вельми 2015 промислових зразків і незліченного гаражного тюнінга справа не пішла. Може воно й на краще, але зараз не про нас мова.

Індія дуже сильна своїми мотоциклетними традиціями. Тут мотоцикл — не спосіб самовираження або хобі, а щоденний транспорт. Щільність трафіку на вулицях індійських міст прагне до одиницю, а швидкість рідко коли перевищує 80 км/год. Тома ідеальним індійським мотоциклом вважається легкий апарат з одноциліндровим мотором: важкий «мотик» незручно гарчати в щільному повільному потоці, великий об'єм не потрібен через брак потреби в динаміці як такої, а ось економія палива — справа першорядна. Тому оглушливий відсоток індійського мотопарка — це мотоцикли від 100 до 200 «кубів».

Але прекрасне не чужо нікому, тим більше мешканцям давньої країни — колиски цивілізації, тому, крім нудних, як подорожний пил, «просто мотоциклів», компанія Bajaj розпочала випуск справжнього чопера — Avenger 220.

Причому тут Kawasaki? — може виникнути питання. Однак лише в тих, хто погано знайомий із японським секондом! Індійські мотобудівельники вирішили, що вже вистачить «здобувати» своє бачення круїзера — американці та японсько вже зробили це двічі, тому вони просторучилися старої подружки з Kawasaki та запозичили в них знятий із виробництва Kawasaki Eliminator

Отже, перед нами мотоцикл, натхненний Америкою, розроблений Японією та допрацьований Індією. Американсько-Японсько-Індійський

З дизайном, ергономікою й навіть конструкцією ходової частини прототипу індуси нічого робити не стали. Хіба що трохи освіжили кольори та припасували мотоцикл із минулого століття під сучасні вимоги безпеки. Не скучили й на стайлінг — мотоцикл можна купити у двох варіантах — класичному, зі спицевими колесами, великою хрому та лаку, і як «дерегстер», з низьким кермом, матовим забарвленням і литими колісними дисками. Проте обидва мотоцикли ідентичні за ТТХ.

Спереду встановлене дискове гальмо індійського заводу Brembo — «Bybre», до речі, ці ж механізми стоять і на всіх КТМ індійської збірки. А ось ззаду — «приходить із минулого»: барабанне гальмо з механічним приводом. Але не забуваємо про любов індусів до економії та про потужність двигуна: офіційно тут усього 19 сил. Переднє гальмо вельми чіпок і прогнозуємо (усе ж Brembo, не аби що), а для дотормажування цілком вистачає і заднього барабана — чай, не спортбайк.

До ергономіки водійського місця придратися неможливо, як неможливо, до більшості «японців». Все вивірено та «вилізано» до ідеалу за десятки років вдосконалення. Причому, навіть роблячи знижку на те, що це малокубатурний апарат, який японські робили «для своїх», невисоких покупців, тут за кермом комфортно навіть мені зі зростом під 190. Звичайно, це не «Голда», але коліна ні в що не впираються, і не доводиться складатися у три загибелі. А ось тим, для кого висота сідлом — вирішальний чинник у виборі мотоцикла, цей варіант може стати одним із небагатьох. Висота сідлом тут — 710 мм, а невелика вага та ширина роблять його дуже привабливим, наприклад, для панянок, які тільки освоюють двоколісну техніку.

Тяговілий одноциліндровий мотор басовіто фирчить на холостих, та й на максимальних обертах не зривається на високі ноти. До речі, після цього тіста, який, до речі, проходив в Індії, я сміливо можу довірити всіх шанувальників подряпати мотори повітряного охолодження. Хлопці, навіть в індійських пробках на сорокопластичній жарі, ці мотори не перегріваються, а вже в наших навколополярних широтах це зробити неможливо, навіть якщо захотіти.

По наших дорогах?

Добре, добре! Я вжевін, що гангал на Авенджері індійськими дорогами, причому навіть не загального користування, а за заводським полігоном. Проте прикидати цей мотоцикл треба саме до наших доріг. І я можу сказати, що тут він «пропишеться» дуже міцно та серйозно.

Удруге я сів за кермо мотоцикла з буквою «B» на баку та знову отримав задоволення від того, що піді мною не набір запчастин, зібраний воєдино за принципом «тут різі совпала», ніж гріють майже всі вироби з південно-східної Азії, а повноцінний мотоцикл. А чого ще чекати від японської розробки, нехай і досить старої? Підвіска апарата по-чоперному м'яка та комфортна, підніжки, як і водиться цьому класу мотоцикла з характерною геометрією, чіпляють за асфальт у поворотах помітно раніше, ніж завершуються зчеплені запаси покришок, а гальма мають неабиякий запас за потужності й абсолютно прозорі для пілота. Навіть задній «барабан».

Мотор впевнено везе вперед, до нових пригод — нехай не швидко, але свої законні 130 км/год він видає. А чи часто доводиться їздити швидше? Ні, я не care зараз про тих хлопців, яким менше «літра» — не мотор, а менше 160 «лошадей» взагалі в природі немає. Все ж за «кубатурним» фактором Росія набагато більше повернута обличчям на схід, ніж на захід — мотоциклів, з моторами до 500 «кубів» у нас продається в рази більше, ніж більш ніж перекутних. І для багатьох мотоциклістів «двішка» — це не двісті кілометрів на годину, а витрата на сотню. Звичайно, Avenger вживає кілька більше бензину на 100 пробігів, але близько до того.

Те, що «японці» з дев'яностих — найбільш невбиральна у світі техніка, нікому не треба. Так що з надійністю Авенджера теж усе буде гаразд, а це означає, що після сезону-двох мотоцикл не сильно втратить в ціні. Це не «китаєць», зібраний із пластиліну й алюмінієвої фольги, через два роки, рік од. хіба що в переплавку на пивні банки. На індійських дорогах я бачив Баджадж із пробігом 87 000 км. Його власник сказав, що мотоциклу виповнилося десять років, і в мотор він не ламав жодного разу. Тільки планові ТО (в індійському розумінні це, зрозуміло, не офіційний дилер і чистота ремзони, а «іноді поміняти олію прямо посеред вулиці» — гаражами індуси якось не користуються). Словом, феноменальна надійність.

А це чи не те, що потрібно від недорогого мотоцикла? Помножим це на специфіку нашого моторуху. Малокубатурна техніка здебільшого — це або навчальні апарати на перші один-два сезони для молоді, або невибагливий апарат на багато років для старшого покоління. І тим і іншим Avenger буде доречним. Особливо з огляду на співвідношення ціни та якості.

• Ви тільки отримали права категорії «А»,
• Див. пункт 1, плюс ви маєте «косуха» й «козаки»;
• Див. пункти 1 і 2, плюс ви хочете багато їздити та мало ремонтуватися.

• Ви сноб і вважаєте, що круїзер менший за півтора літра — це смішно;
• Вам не подобається чиркати підніжками асфальтом у поворотах;
• Ви досі вважаєте, що краще 25-річний «японець», ніж новий «неяпонець».